Будьте обережні – кліщі!

Щодо профілактики зараження хворобою Лайма

Хвороба Лайма (кліщовий іксодовий бореліоз, лайм-бореліоз) - трансмісивне, природно-вогнищеве захворювання, яке характеризується ураженням шкіри, нервової системи, серця, нерідко приймає хронічний, рецидивний перебіг.

Збудниками захворювання є декілька видів патогенних для людини мікроорганізмів - борелій: В. burgdorferi, В. garinii і В. afzelii. Природні хазяї борелій у природі - тварини (практично всі ссавці) і птахи. Вони є прокормлювачами іксодових кліщів - переносників борелій. У природних вогнищах циркуляція збудника відбувається таким чином: кліщі - дикі тварини, птахи - кліщі. Часто до епідеміологічного ланцюжка залучаються домашні тварини. Не виключена можливість наявності і інших переносників борелій, наприклад, гедзів.

   Людина заражається в природних та антропургічних вогнищах хвороби Лайма. Передача інфекції здійснюється трансмісивним шляхом при укусі кліща, а також при попаданні випорожнень кліща на шкіру, з наступним їх втиранням при розчісуваннях (контамінація). У разі розриву кліща, при неправильному його видаленні, збудник може потрапити в рану. Укуси кліщів можливі також у межах міста, при знятті кліщів з тварин. Можливе зараження при вживанні сирого козиного або коров'ячого молока інфікованих тварин.

Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак) триває від 2 до 30 днів, у середньому 14 днів. Клінічну картину кліщового бореліозу умовно можна розділити на 3 періоди.

Перший період триває, в середньому, 7 днів; для нього характерні симптоми інфекційного захворювання, перебігає з ураженням шкіри. Відмічається синдром інтоксикації: головний біль, озноб, нудота, температура від субфебрильної до 40° С, болі в м'язах і суглобах, виражена слабкість, швидка стомлюваність, сонливість. Через загальнотоксичні симптоми найбільш постійні слабкість і сонливість.

Еритема (у вигляді «бичачого ока») на місці укусу кліща - основна клінічна ознака хвороби Лайма. На місці присмоктування кліща з'являється червона пляма або папула. Почервоніння поступово збільшується по периферії, досягаючи розмірів 1-10 см, іноді до 60 см і більше, з'являється синюшний відтінок. Еритема зазвичай гаряча на дотик, болюча, часто супроводжується свербінням, форма її округла або овальна, рідше - неправильна. Зовнішня межа ураженої шкіри, як правило, не височіє над рівнем здорової, яскравіша, із фестончастим краєм. Нерідко в центрі шкіра світліша, що надає еритемі кільцеподібну форму, та часто вона має вид гомогенної плями.

Еритема може зберігатись тривалий час (місяці), іноді зникає без лікування через 2- 3 тижні, в окремих випадках швидше (через 2-3 дні). На фоні лікування вона швидко регресує і до 7-10-го дня повністю зникає безслідно або залишаючи після себе пігментацію і лущення. На місці укусу кліща залишається скориночка або рубець. У деяких хворих і на інших ділянках шкіри виникають «дочірні» еритеми.

Еритема може перебігати без гарячки і без інтоксикації та бути єдиним симптомом захворювання. Слід зазначити, що первинна алергічна реакція шкіри на укус кліща не має нічого спільного з кліщовим бореліозом, вона зникає через 1-2 дні після видалення кліща. Водночас, захворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що дуже утрудняє клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливе лише за допомогою лабораторних методів дослідження.

Якщо захворювання не лікувати, розвивається другий період, який характеризується виникненням ускладнень з боку нервової системи, серця, що розвиваються на 2-4-му тижні хвороби. Слабкі симптоми ураження мозкових оболонок можуть з'являтись рано, коли ще зберігається еритема, а виражена неврологічна симптоматика частіше спостерігається через декілька тижнів від початку хвороби, коли еритема - маркер кліщового бореліозу вже зникла. Це може бути серозний менінгіт, що супроводжується головним болем різної інтенсивності, нудотою, блювотою, світлобоязню, болем очних яблук, ригідністю потиличних м'язів.

В однієї третини хворих виявляють помірні симптоми енцефаліту у вигляді порушення сну, зниження уваги, розладу пам'яті, підвищеної збудливості, емоційних розладів та ін. Ураження периферичних нервів проявляється корінцевими розладами чутливості в шийному, грудному, поперековому відділах хребта. Хворі скаржаться на болі, оніміння, колення, відчуття повзання мурашок та інше.

Неврологічні порушення зазвичай повністю зникають через 1 місяць, але можуть повторюватись та набувати хронічного перебігу. Ураження нервової системи може бути єдиним проявом хвороби Дайма, коли загальноінфекційний синдром та еритема відсутні.

У цьому ж періоді, на 5-му тижні, приблизно у 8% хворих виникають серцеві порушення: болі, неприємні відчуття в області серця, перебої серцевих скорочень. Може розвиватись міокардит, перикардит.

Впродовж всього другого періоду зберігаються слабкість, мігруючі болі в кістках, м'язах, суглобах.

Третій період характеризується ураженням суглобів. Він починається через 2 місяці і пізніше від початку хвороби, іноді через 2 роки. Зазвичай уражаються великі суглоби, особливо колінні, нерідко з односторонньою локалізацією.

У деяких випадках розвивається симетричний поліартрит. Артрити, як правило, рецидивують протягом декількох років та набувають хронічного перебігу з деструкцією кісток і хрящів.

У пізньому періоді захворювання наявність збудника в організмі хворого приводить до хронічного перебігу хвороби Дайма. Хронічна хвороба Дайма перебігає з чергуванням ремісій та рецидивів, іноді набуває безперервно рецидивуючого характеру. Затяжний та хронічний перебіг захворювання іноді приводить до часткової або повної втрати працездатності.

Поділ на стадії є умовним і клінічні прояви всіх періодів хвороби в одного хворого не обов’язкові. В одних випадках може бути відсутньою перша стадія, в інших - друга або третя. Іноді хвороба проявляється тільки в хронічній стадії.

Рання діагностика основується на клініко-епідеміологічних даних. При наявності у хворого типової кільцевидної еритеми діагноз реєструють навіть при відсутності лабораторного підтвердження і даних про укус кліща.

Лікування хвороби Лайма проводиться в інфекційній лікарні, де перш за все проводиться терапія, спрямована на знищення борелій. Без такого лікування хвороба прогресує, переходить у хронічний перебіг, а у низці випадків приводить до інвалідності. Особи, що перехворіли, перебувають під медичним спостереженням ще протягом 2 років.

Кліщовим бореліозом заражаються та хворіють люди всіх вікових груп, але переважають особи у віці 30-49 років.

Профілактика 

Важлива особиста профілактика, метою якої є попередження присмоктування кліщів — застосування репелентів, захисного одягу перед походом до підозрілих на наявність кліщів місцин. Ретельний огляд одежі, шкіри після відвідування лісових чи масивів кущових насаджень на предмет виявлення кліщів з подальшим їхнім обстеженням на наявність борелій.

Профілактика хвороби Лайма полягає в дотриманні заходів індивідуального захисту від нападу кліщів; заходи специфічної профілактики не розроблені.

Велике значення для профілактики зараження має правильне видалення кліща. Кліща, що присмоктався до шкіри, на 30-60 хвилин накривають ватою, змоченою будь-якою олією (соняшниковою, оливковою, вазеліном). Потім пінцетом захвачують голову кліща біля краю хоботка та видаляють його із шкіри обережними коливальними або обертальними рухами, не допускаючи його розриву. Пошкоджену шкіру обробляють 3% перекисом водню і настоянкою йоду.

При укусі кліщем слід щонайшвидше звернутися до лікаря-інфекціоніста. У зв'язку з відсутністю заходів специфічної профілактики особливе значення має виявлення хворих за ранніми клінічними ознаками та обов'язкова антибіотикотерапія за раціональною схемою, що дозволяє уникати важких пізніх ускладнень. Видаленого кліща необхідно дослідити в спеціалізованому медичному закладі на наявність борелій.

Херсонський обласний центр екстреної медичної допомоги

та медицини катастроф